Ой, які ж гарні клубні футболки вийшли ! На честь свята всі отрималми комплект футболка+бандана (у нас з Катею буде ексклюзив - футболка+кепка, бо ми бандани не любимо ). Я, чесно кажучи, думав, що футболки будуть так собі, але вчора в "Діжці" ми були нарозхват - незнайомі люди підходили і просили сфотогроафуватись одразу з декількома з нас. Їх цікавили не наші обличчя, а написи на спинах наших футболок - там де стрій білок з "Льодовикового Періоду" - в шоломах, зі щитами і списами обрамляв вишитий напис великими літерами у старослов'янському стилі "Нас рать" Наш креатив зацінили

Отже, нашому клубу вчора виповнилося три роки . Ми вже досить міцно стали на ноги, здобули неабиякий авторитет серед реконструкторської спільноти (принаймі в Києві). Приємно було, що на річницю зібралися абсолютно всі наші - навіть Золтан і Рома, яких вже сто років ніхто не бачив і про яких вже ходили чутки, що вони підуть з клубу. Як виявилось, ніхто нікуди не йде і це теж дуже приємно.

Нажаль, деякі наші плани на майбутній рік нам прийдеться істотно скоригувати, бо і нас не оминула криза - десь третина наших залишились без роботи, а ще десь третина опинилися в підвішеному стані, тож зараз гроші в нашу справу вкладати занадто ризиковано - бо потім можна зуби на полицю покласти... Але під час свята про це якщо і згадували, то скоро змінювали тему - навіщо про погане ? І відсвяткували що треба - одних тільки келихів і попільниць набили на 40 гривень ! Мабуть офіціанти і бармени "Діжки" ще довго будуть "незлим тихим словом" згадувати півтора десятки ідіотів у чорних футболках і банданах !

... А на майбутнє - буду переконувати Олега четверту річницю клубу відзначати не в "Діжці", а в "Шалє" чи будь-де інде. Занадто вже гамірно в "Діжці", столи не можна ствити в коло - важко спілкуатися, а як починається концерт, то взагалі треба кричати, щоб тебе почула людина, що сидить навпроти.

Шеф привіз декілька принтерів в ремонт - поки ми їх тягали з вулиці до себе на другий поверх, на нас із сумом поглядав менеджер магазину будівельніх матеріалів, що на першому поверсі. Потім зітхнув і сказав: "Ех, от кого криза не торкнулася...".

Криза ! Криза ! Криза ! Криза ! Про неї товчуть повсюди. Відкриваєш газету - криза ! Вмикаєш радіо - криза ! По ТБ - криза ! А про інтернет-видання і говорити нічого - вони просто аж заходяться, обсмоктуючи кризу ! От же ж джерело натхнення для журналістів, політологів та всіляких аналітиків, що один поперед одного радо взялися з розумним виглядом робити прогнози один другого страшніший ! Свобода ЗМІ це звичайно добре, але треба ж якусь відповідальність мати за свої слова ! Ну, що може бути в голові простої людини, коли вона звідусіль чує : "Нас чекає колапс ! Буде голод ! Масові звільнення ! Гривня впаде до 15 за доллар ! А-ааа ! Паніка ! Мерщій купуйте все, в кого гроші є !"
Натомість у північно-східних сусідів все шито-крито. Можна говорити і писати лише про "врємєнниє трудності" і про "большіє пєрспєктіви". Все інше - зась, бо "нагнєтаніє панічєскіх настроєній". Може воно деяким боком і правильно, але на фоні жарту, що гуляє рунетом про нову літеру російської абетки (а він, либонь, не з доброго дива виник) це виглядає як відверта брехня і окозамилювання. Ех, і де вона, та сама "золота середина" ?..

Ще раз до теми "що очікуєш і що отримуєш". Скільки чекав на вихід нового кліпу від "Стари Ольса" на їх пісню "Літвін" ! Бо їх кліп на пісню "У карчме", що вийшов декілька років тому, був просто суперський ! По ідеї за декілька років рівень мав зрости. Ну от, вони зняли кліп, навіть виклали у вільне розповсюдження. Але він в мене залишив відчуття розчарування. Ну, блін, це не кліп ! Це щось на зразок того, що я роблю з відео з наших фестивалів - просто на картинку з людьми в залізі, які кудись ідуть і когось б'ють накладаю музику... І це результат ледь не річної роботи ПРОФЕСІЙНОЇ знімальної групи ? І чому пісня про події 14-початку 15 ст., а народ в кліпі ходить у європейських обладунках 15-16 ст. ? Особливо це ріже око на фоні воїнів з мініатюр Радзивілівського літопису, що час від часу з'являються в кадрі...
Серед постановки боїв у кліпі сподобався лише епізод, де вершник врубується в стрій піхоти, а так - трійка - не більше. І то, в основному за пісню.

PS: якщо у гостей виникне бажання, дивіться і порівнюйте:

http://staryolsa.com/avi/staryolsa-ukarchme.avi - "У карчме" (2003), також є на Youtube.
http://staryolsa.com/avi/staryolsa-litvin.avi - "Літвін" (2008)

Кожен кліп десь по 20-30 Мб.

Цікавий моб... Вы оставляете комментарий, где указываете, с какого времени существует ваш дневник, а я называю вам наугад число, месяц и год. Вы выбираете любую запись за этот день, снова публикуете ее в своем журнале и комментируете с точки зрения себя сегодняшнего.

Отже, 3 лютого 2007 року:

Вчера снова собирали деньги для Мишеля. Мда... Куда мы катимся ?... Без денег НИКТО и НИЧЕГО не хочет делать. Ни милиция, ни адвокаты, ни врачи. Мегасветило-ортопед за одно обследование запросил 200 баксов. Хотя оно того стоило. Сразу же нашёл причину воспаления в ногах - эти идиоты врачи, оказывается сломали спицы, когда вытаскивали их из ног, а обломки так и остались в тканях, вызывая нарывы. Писец ! За очередную по счёту и самую главную опреацию этот врач запросил 10 тысяч уе. Надеемся, что соберём такую сумму.

...Все, на щастя, обійшлося. Ноги вдалося зберегти. Мішель знову ходить - влітку він користувався двома паличками, тепер - лише однією. Але коли він зможе знову взяти в руки меча і довести в ристалищі, що не дарма його вважали одним з кращих за технікою київських бійців - це невідомо... Після таких страшних травм швидко не відновлюються... Чи поніс покарання п'яний водій, що збив Мішеля і ще одну дівчину - я не знаю... Але за цей рік нічого не змінилося а ні в ситуації на київських дорогах, а ні в нашій медицині. Стало тільки гірше. Весь Київ тепер один суцільний затор в якому щодня фіксується до 200 ДТП, а у лікарню краще не потрапляти, коли в тебе немає грошей, страховки чи друзів і колег, яким можна кинути клич про допомогу. Без грошей ти нікому не потрібен. Будеш вмирати - ніхто і пальцем не ворухне, поки в кишені головлікаря, профільних лікарів і навіть медсестер не потраплять солідні купюри. Нещодавно це здирництво і байдужість, а також суцільна убогість наших державних лікарень, де навіть за бинти треба платити і де немає крові для переливання відібрало життя у ще одного нашого колеги. А хлопцю було лише десь 18 років... Не потрапляйте у лікарні...

Сьогодні в метро творилося дике божевілля. Ні, мені ще пощастило - я вихожу пізніше і тому на "Петрівці" застав лише відностно невелике скупчення народу біля кас, а от ближче до 8-ї години, коли їде основна маса, творився безлад. Входи в метро були заблоковані натовпом, що штурмував каси, намагаючись придбати нові жетони по 2 грн. чи обміняти старі жетони на нові по курсу 4 до 1. На "Лісовій", кажуть, подолання 50-метрового переходу потребувало близько півгодини ! А все тому, що у нас все робиться через дупу. Рішення про підвищення прийняли, але незрозуміло було коли воно станеться - і раптом 31 числа кажуть: "Все, хлопці, шара скінчилась - з 4-го числа проїзд дорожчає". Хто встиг - купив проїзний (я втиг !!! )за старою ціною, хто не встиг - душився сьогодні у диких натовпах майже на всіх станціях, бо нових жетонів за вказівкою начальства метро до сьогодні не продавали, щоб... "запобігти незручнастям та чергам біля кас". Країна дурнів, їй-Богу !

На курс гривні в обмінниках день від дня все страшніше дивитися. Таке враження, що знову повернулися 90-ті роки з їх гіперінфляцією. Ще якісь три-чотири тижні тому Юлічка солоденьким повним впевненості голоском співала з екранів ТБ про те, що Україна - острів стабільності і надії в буремному морі світової кризи і все у нас буде гаразд. І ось криза не просто постукала в двері, а вломилася в наш дім, перевернувши все шкереберть... Зупиняються металургійні комбінати, масово звільняють офісних працівників, ріелторів, аналітиків, навіть IT-шників... Добре, що у нашої фірми така специфіка, що роботи вистачатиме завжди (*стукаю по столу*). Більше чи меньше - то така справа, але вона БУДЕ. Але на тлі обвалу гривні, здається, апгрейд компа буде відкладено на невизначений термін .

... А тим часом наші можновладці продовжують плести інтриги і ділити булаву. Нема на вас Тягнибока, падлюки...

Сьогодні зранку помітив у себе дві сиві волосинки на скроні... Такий от сумний подарунок природи на день народження... Чи не ранувато у 32 ? Якось не по собі стало... О, часе, як же ти летиш...

Декілька місяців тому я побачив у кінотеатрі трейлер цього фільму і захоплено подумав: "Невже ? Невже росіяни нарешті зняли справді ЯКІСНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ФІЛЬМ, а не ура-партріотичний лубок ?!". Очікування підігрівали анонси в пресі, де розписувалось як сценаристи ретельно вивчали документи і архіви, як прискіпливо працювали консультанти по одягу і зброї, як натхненно працювали над створенням спецефектів і 3-D моделей кораблів. Цей фільм навіть називали російським аналогом "Титаніка" - настільки там начебто виразно і првдоподібно актори передали те Велике Почуття, що пронесли колись крізь своє життя герої картини !

І ось настав той день, коли ми вирушили до кінотеатра. Пішли у щойно відкритий IMAX-кінотеатр "Блокбастер". В середині цієї гігантської споруди, що стерильно сяяла натертою до дзеркального блиску глянцевою плиткою я відчував себе не в своїй тарілці: біл'ярд, боулінг, великий ролердром, бутіки, числені гральні автомати і атракціони, купа різних кафешок із страшнуватими цінами, народ туди-сюди метушиться, звідусіль лунає різна музика - неголосно, але все це створює таку какофонію, що починає паморочитися у голові. А ще цей страшний і нудотний запах попкорну, що густо висів у повітрі. Здивував атракціон де "всього" за 50 гривень можна було полазити по всяких мотузкових перешкодах - містках, сітках, сходинках, що висіли у повітрі. Як на мене, люди із більшим задоволенням лазили б по мотузкам, розтягнутим поміж живих дерев під відкритим небом... Хтось неначе залізною рукою відсікає людей від сонця і живої природи і заганяє їх у ці циклопічні сяючі бункери, що просмерділись попкорном...

Зайняли місця, народ стікається в залу - 99 % несуть із собою цілі відра попкорну, коли, пива. Йопт ! Ну, коли комедія ще я розумію, а коли на екрані кров і смерть, любов і страждання - як можна на це дивитися, по-свинські хрупаючи смердючий попкорн !

Отже, що я можу сказати. Я очікував більшого. Цей фільм кращий за "1612" і "Невську битву", але до якісного історичного кіно йому ще далеко. "Адмірал" - фільм одного перегляду. Я не скажу, що нудьгував у кінозалі, але на щастя я тепер врятований від зайвого DVD-диску, що мертвим вантажем стояв би на полиці. В багатьох відгуках про фільм я чув, що "не только представительницы слабого пола виходили из зала с красними от слёз глазами, но даже взрослые мужики рыдали как деті". Нічого такого, над чім там могло здавити горло чи ба навіть вичавити скупу чоловічу сльзу я там не побачив. Фільм не викликав у мене жодних емоцій (а я себе не можу назвати непробивним чурбаном) - актори, що з усіх сил намагалися зображувати "благородних дам і господ" та передавати їх почуття мене не переконали. Хіба що Боярська була більш близькою до втілення образу... Єдиний епізод, що хоч трохи зачепив - штикова атака під музику. Нестачу акторської майстерності і слабенький сюжет режисер компенсував надлишком спецефектів і комп'ютерних технологій - мабуть щоб переключити увагу глядача з не дуже вдалого сюжету до ефектних бабахів...

Весь фільм думав - чому його порівнювали з "Титаніком" ? Аж коли показали фінальну сцену, тоді здогадався. Якщо тепер у російському кіно за велике досягення вважається плагіатування і мавпування чужих кіноприйомів, то значить і російска режисура нічим не краща за російську акторську школу.

Тепер по історичних подіях, що відображено у фільмі. Мабуть режисер і сценаристи не так вже і ретельно вивчали архіви, як про те писали в пресі. Бо кіношна хронологія біографії Колчака не зовсім стикується з реальною. Бо не було ніколи бою міноносця "Сибирский стрелок" з німецьким крейсером "Фрідріх Карл", а дивізіон міноносців Колчака ставив мінні загородження не в 1916, а в 1914 році. Та й взагалі, справжній "Сибирский стрелок" був зовсім не того типу, як той чотиритрубний міноносець, що зображений у фільмі. Ну і дрібнички - не може корабель за командою "Стоп машина !" миттєво зупинитися і не може 75 мм снаряд пущений з головного калібру міноносця вивести з ладу крейсер, навіть влучивши у ходову рубку. Ну і таких дрібних і не дуже перекручень і помилок - хоч греблю гати... Німецькі гармати, що ведуть вогонь по російським позиціям стоять як на параді "во фрунт" з інтервалом у декілька кроків... Червоні стріляють по білих з "Максима" зразку 1939 року... Колчак рукою у рукавичці тисне руку імператору (який моветон !!!)... В Севастополі з якогось дива стоять аж три лінкори типу "Слава", а ці кораблі були лише на Балтиці (до того ж у фільмі "Славу" чомусь обізвали крейсером) - мабуть влом було розробляти 3D-моделі чорноморських кораблів для 20-секундного епізоду. І ще цікавий ляп - коли Колчак приїздить до Севастополя і дивиться на набережну, то набережна "зміщується" відносно поїзда не у той бік - так вона може "рухатись" тільки коли від'їжджати з Севастополя, але то вже зовсім дрібничка...

Чомусь зовсім не висвітлено у фільмі долю Колчака після його від'їзду з Росії. Одразу подається що він "собирает в Омске войска" - якщо це біографічний фільм, то це дуже прикре упрощення - бо дії Колчака за кордоном і початок його боротьби з більшовиками самі по собі цікава історія.

А ще повною мірою проявилася тенденція у кожному фільмі і серіалі виставляти українців у поганому світлі. Ось і тут, виявляється, якийсь 2-й Український полк зрадив Колчака і відкрив фронт більшовикам... Знову у всьому винні українці !

І такой же піщі названій до тищі (С)... Виходячи з кінозали я задав собі питання, що прозвучало з вуст кіношного Колчака: "Ну от, так довго чекав - И ЧТо ?..."

В "общєм" поставив би я цьому фільму трійку з плюсом. Причому плюс за ідею і патріотичний заряд, який проте часто-густо переростав у непотрібний пафос. Але разом з тим можна пошкодувати, що в Україні не знімають фільмів такого розмаху, розрахованих на популярізацію серед масового глядача українських видатних особистостей. Деякою мірою аналогічний за ідеєю "Нескорений" за багатьма параметрами, які створюють успіх серед широкого загалу, поруч з тим же "Адміралом" виглядає дещо блідо.

Уф, нарешті можу пообідати і трохи перепочити. Останні три дні - просто жах якийсь ! Роботи не просто валом, а дев'ятим валом ! Не встигаєш зробити одне, як вже несуть вдвічі більше і як завжди з терміном виконання "на позавчора". Працюю, наче воюю з гідрою - тільки но зітнеш одну голову, одразу відростає декілька інших... Схоже, всесвітня економічна криза нашу фірму обходить десятою дорогою (тьху-тьху)

Ой, хмариться-туманиться,
Дрібні дощі йдуть...

Другий тиждень з навислих хмар то мрячить, то поливає... В квартирі ледь 15 градусів, а опалення увімкнуть аж за місяць... Брр....