В контексті попереднього запису згадалося от що. В нашій кімнаті стоїть досить розлоге грошове дерево, яке має дивовижну властивість. Напередодні значних витрат воно... саме собою падає з підвіконня. Лише м'який килим раз у раз рятує горщик від розбиття. За кілька днів воно знову впало, але Каті вдалося його підхопити на льоту. І вчора от так мене "порадували"... Але ж воно не впало... Може і обійдеться все.

Випадково натрапив по СТБ на передачу про їжу швидкого приготування та її вплив на людину та піддослідних тварин. Я і раніше не вівся на рекламу про "домашній смак" і "насиченість корисними мікроелементами" (я особисто гидую їсти пюре чи рис з банок і пакетів), але те що показали в передачі... це просто злочин перед людьми - випускати на ринок таку гидоту. Таке враження, що нас свідомо і повільно труять - бо рекламою цього сурогату їжі (Задорнов влучно назвав її - "корм") заповнене все телебачення і заліплене все метро. Звичайно багатій "мівіною" і бульонними кубиками харчуватися не буде, а "плебс"... ну як то кажуть "піпл схаваєт".

А я таки взяв квитки на "Мельницу" !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

ЗИ: наше традиційне клубне дупління ледь знову не зіграло злий жарт - доки відкладували з дня на день похід за квитками, їх - тих, що за прийнятною ціною ставало дедалі меньше. Коли сьогодні Олег знову сказав "давай завтра", я плюнув і зі злості пішов купувати їх сам. І вяк виявилося дуже вчасно ! Бо розраховував на ті, що 120-150 грн, але забрав ледь не останні по 180... І це при тому, що до концерта ще два місяці...

На цю тему донедавна не прийнято було говорити в ЗМІ, її уникали всілякі політологи і аналітики, від цієї теми відмахувалися як від абсолютно неймовірної... Але на цьому тижні звернув увагу на тенденцію - чимала кількість громадських, політичних і навіть економічних видань - причому всі вони мають різних власників, так от всі ці видання розміщують статті на тему "можливість і ймовірні сценарії війни Росії проти України". Вперше це прозвучало гучно і без зайвих тактовностей та завуальованих висловів...

Ланцюжок дійсно вимальовується невтішний: Мєдвєдєв направив до Держдуми новий закон про застосування російської армії за межами РФ для захисту "російських інтересів" -> Мєдвєд фактично оголосив вимоги до майбутньої української влдади -> ряд західних виданнь прямо заявили про високу ймовірність конфлікту в Криму-> НАТО заявило, що не буде забезпечувати "в разі чого" теріторіальну цілісність України.

Зелене світло для "сАбіратєлєй ісконних зємєль" запалене ?

Якщо ми в 2010 році оберемо не того президента і не той склад парламенту, який вигідний Кремлю, дуже вірогідно, що в нас будуть проблеми...

Не знаю, хто стоїть за конторою "Слов'янський фонд", на брудні чи на чисті гроші будують парк "Київська Русь", але дай Боже, щоб цю справу закінчили хоч на половину. Бо це буде реально бомба. Прямо у нас під Києвом туристи отримають цікавий об'єкт, рівного якому немає ніде в Україні, а може і у Європі. Ні, у них є числені "селища живої історії", але відтворити ціле середньовічне місто - ящось такого не пригадую.

Тиждень тому в цьому парку завершився другий фестиваль під назвою "Билини Древнього Києва". Якщо перший проводився як своєрідний "пілотний проект" - глядачів було обмаль і фест вийшов в основному для нас, то в цей раз в парку вже з'явилися деякі будівлі, було проведено масовану рекламну кампанію і народу приїхало у величезній кількості. Особливо хочеться відмітити підхід творців цього об'єкту до антуражу - деревина для острогу, воріт та двох башт хоч і оброблялася сучасними верстатами, але так, щоб склалося враження, що деревину обтесували сокирою вручну ! Все сучасне обладнання, яке забезпечує діяльність парку приховано під землею або стоїть в таких місцях, щоб не впадати у вічі. Сміттєві поліетиленові мішки стояли у невеликих дерев'яних зрубах-колодязях, замість синіх пластикових біотуалетів побудовані класичні дерев'яні кабінки (хоча біотуалет таки зручніший ). Співробітники парку дівчата-скоморохи і хлопці, що зображали князівську дружину були одягнені хай і не в повністю правильний, але в досить антуражний одяг майже без синтетики. Особливу нашу заздрість викликали шоломи на "дружині".

Про сам фест довго писати не буду - все було чудово всі отримали масу задоволення. З новинок - глядачам тепер пропонували дивитися не просто абстрактні бої "лицарів", а вкладали їх у контекст билин та літописів, які за сценарієм виголошували диктори. Також глядачів розважали якісь показушники і кінний театр запорозьких козаків, які перевдягалися за сценарієм то хозарами, то дружинниками. Хедлайнерами концертної програми були звичайно "Стари Ольса" - глядачі, доведені їх виступом до веселого сказу рішуче не бажали відпускати своїх улюбленців. Проте, крім "Ольсів" виступали інші, не менш цікаві гурти середньовічної музики - особливо запам'ятався гурт "Хварна" з просто феноменальним жіночим вокалом і дещо "ембієнтною" обробкою музики. Шкода, що концерт затягнувся до другої ночі і сил дослухати їх до кінця вже не було.

З поганого - це травми. Хоч і була заявлена "м'яка війна" до одного удару, проте до декого це не дійшло. Якщо в травні все було дуже коректно, бо приїхали в основному адекватні знайомі між собою клуби, то в цей раз приїхала деяка кількість бугуртооптималів , що перевдяглися у раннятину, але своїх звичок "бєй в ліцо - колі в яйцо" не полишили (особливо "запам'ятався" один клуб з Пітеру). Крім того, вони привезли багато молодняка, в якого кипів нерозтрачений адреналін і вони рвалися у бій. Як наслідок у нас одна важка травма - Тані кут сокири пробив м'яз і кіску біля коліна (між іншим - удар у заборонену зону) - з поля бою її винесли на щиті, а потім швидка відвезла її у районну лікарню на рентген. Частину фесту, що лишилася Таню носили на всі заході на щиті, а по табору вона пересувалася за допомогою саморобних милиць. І милицями їй доведеться користуватися ще зо два місяці. Серед іншого - нашому Дуплу вибили половину зуба, а Пашці з "Олешшя" розбили голову. Але до честі організаторів, після першого ж бою, який приніс стільки травм, всім учасникам було зроблено "суворе зауваження з занесенням" і далі війна проходила без ексцесів.

А ще у мене на підкладці шапки тепер красується автограф самого гуру археології давньоруського озброєння пана А. Кірпічнікова, що завітав на фест разом з іншими світилами історії та археології (Толочко, Івакін та інші) - тепер прати шапку - зась !

Трохи фоток:

Я з прапором (якого біса мені цей пірнач впихнули ?)


Білки, до бою ! (я знову з прапором)


Всі пішли на війну, а в мене - наряд по кухні . Зате можна чогось скуштувати, що я і роблю з задоволеною пикою на задньому плані . А в кадрі, власне моя дружина Катя (в синьому) і Свєтка.

Щось на мене натхнення так і не "снізошло", тож про два з гаком тижні в Криму досить стисло.

Оскільки грошей на теплі закордонні моря бракувало, вирішили традиційно відпочити в Судаку. Традиційно ми їздили в Судак під час фесту у фортеці, але цей раз вирішили участі в ньому не брати - це напівгобульске розважалово для туристів якось вже не наш рівень... Тож обмежилися спілкуванням з Вовою, який приїхав на фест і, поселившись недалеко від нас, інколи заходив у гості. Планували за два тижні активно поїздити по екскурсіях, але не сталося, як гадалося. По приїзді дня чотири стояла неймовірна спека. Зранку десь з опів на дев'яту на пляж і через півтори години назад - бо сонце починало смалити, як в пеклі. В кімнаті - задуха. І це при тому, що вікно тільки з ажурною решіткою без скла. Єдиний порятунок - впасти на ліжко, увімкнути на повну вентилятор і не рухатись. Отак за чотири дні ми пристосувалися до такого режиму "проростання" . І це навіть сподобалося. Робота, дрібні проблеми і справи, повсякденна метушня - все відійшло кудись на задній план. Сонце, прозоре море, чисте повітря і релакс... безмежний релакс .

Лише на середині першого тижня стали до актичного відпочинку. Спочатку не без труднощів зійшли на гору Ай-Георгій (499 м), з якої відкривалася величний вид на Судак, Меганом та навколишні гори і долини. Потім вирушили на тривалу екскурчію до Чуфут-Кале та Бахчісараю, де оглянули печерне місто та ханський палац. Недивлячись на те, що ханський палац значно красивіший, ніж нехай і дуже старовинні, але дещо одноманітні печери, але саме екскурсія на Чуфут-Кале сподобалась найбільше. Як багато все ж таки враження залежать від екскурсовада ! Дядечко, що вів нашу групу - справжній взірець, як потрібно вести екскурсії. Хотілося просто писати його на камеру. Чітка мова, так щоб всім було чути, а сама розповідь - густо пересипана дійсно цікавими фактами (а не монотонним переліком цифр) і жартами (причому ні скільки не пошлими), що раз по разу викликали сміх. На його фоні тітка, що вела екскурсію в ханському палаці просто нездара. Було видно, що вона просто відбуває номер, та й сама екскурсія в стилі "галопом по Європах" - заскакуємо у приміщення, вона щось тихенько монотонно розповідає пару хвилин, ще десь хвилина на фотографування (а я ж там не один такий !) і все, групу тягнуть у іншу точку, бо сюди вже приходить інша група. Детально роздивитися щось - зась ! Тож, якщо хочете подивитися палац кримського хана без натовпів туристів, краще приїздити сюди у "несезон". Після екскурсії по палацу зайшли у магазинчик східних солодощів і... лишили там майже 100 грн. Дві коробки різного рахат-лукума, щербет та ще якась смачнота потім поїдалися з чаєм протягом днів, що залишилися.

Фруктів спочатку було малувато, але ближче до серпня асортимент на міні-базарчику на початку вулиці, де ми жили став набагато багатшим. Але, нажаль, ціни майже не змінилися, ну може стали меншими на 2-3 гривні. Тож, особливо розіганятися не доводилось, якщо ми хотіли ще кудись поїхати. З харчуванням цей рік було трохи простіше і меньш затратно - мама затарила нас картоплею, крупами, консервами, тож мені загалом днів сім з шістнадцяти довелося героїчно знищувати пакет гречки (зважаючи на мою любов до неї, це був дійсно героїчний вчинок ! ) і вісянки (ну якщо її готувати на воді, та ще дрібно кришити в неї абрикоси або персики, то не так вже і погано). Традиційних походів у "Ольгу" та "Готію" довелося робити меньше - там хоч і смачно, але ціни у порівнянні з минулим роком піднялися - на двох в середньому виходило десь 100 грн. Тож в цілях економії харчувалися здебільшого з власних запасів.

А потім... Потім 3 серпня десь о 15 годині настала знаменна подія - через вісім років інтернет-знайомства я зустрівся з Ярною ! Ну, що ж, Дракоша, якщо ти рапотом прочитаєш цей пост (і зрозумієш по-українські ) то знай - ти в реалі виявилася абсолютно такою, якою я склав про тебе уявлення за вісім років - дуже позитивна, доброзичлива, елегантна (але в міру без фіфізму ), з трохи насмішкуватим, але теплим поглядом очей. От . Ну... хіба що з твоїм зростом ми прогадали - я думав, що ти нижча десь на пів голови ніж є, а Катя от навпаки думала, що ти трохи вища за мене . Думаю, ми ще зустрінемось

... Наступна наша подорож, вже у компанії Ярни та її подружок відбулася у Ялту. Чесно кажучи, Ялта мене особливо не цікавила, більше приваблював сам факт довгої морської прогулянки на катері. Зробили безліч знімквів південного узбережжя Криму (куди там тій Туреччині чи Болгарії - наше - краще ! ), надивилися на дельфінів, що час від часу гралися у догонялки з катером. Погуляли по Гурзуфському парку, по Воронцовському палацу в Алупці, піднялися до Ластівчиного Гнізда. До речі, якще не хочете зіпсувати собі враження від цього романтичного, на перший погляд, місця - моя вам рада - дивіться на нього з боку моря чи Ялти і не підіймайтеся до самого замку. Спочатку якісь люди кримінальної зовнішності здеруть з вас по 5 грн. за "осмотр Провала" (С), хоча кримська влада клялася і божилася, що більшість пам'яток буде відкрито для відвідувань безкоштовно. Сперечатися про законність збору грошей не має ніякої можливості - там туристичний конвейр - по вузьких сходах суне вгору і вниз маса народу. Якщо утвориш корок, то, мабуть, почуєш багато цікавого у свою адресу. Далі просто суцільне царство торгашів сувенірами та фотографів-мучителів з нещасними соколами, удавами та крокодилом із пащею, перекрученою скотчем. Повернутися на оглядовому майденчику важко - сфотографувати так, щоб в кадр потрапило якомога меньше людей - ще важче (але мені вдалося !). Наскороруч пофоткавшись ми вже розвернулися йти назад, аж тут почалася злива ! До катера добігли вже мокрі, як хлющі. Далі трохи поблукали набережною Ялти (ну і ціни там ! :wow2 і повернули назад у Судак. Після заходу сонця стало досить свіжо - я тохи підмерз, але героїчно висидів на відкритому майданчику споглядаючи захід сонця, а потім і місячну доріжку на морі.

Наприкінці відпочинку погода дещо зіпсувалася. Я не пригадаю, коли за наш відпочинок в Судаку в цьому містечку тричі (!) йшла злива, а з гір дув не дуже приємний північно-східний вітер. Катя навіть трохи застудилася, але до від'їзду вже була у нормі.

Так то от відпочили - відносно недорого (десь 580 $ на двох за 15 днів - знайдіть щось дешевше в Європі...) і кримські красоти ні з чим незрівнянні, але душа прагне чогось іншого. Хочу на Мальту чи в Хорватію !

Катя вчора звернула увагу на незвичайного вигляду велетенську хмару. Як виявилося, до цього хмара була ще більш цікавої форми:

OMG ! Я, здається, підсів на "South Park"

Питиння лише, з якою доріжкою його дивитися... Порівняльний аналіз показав, перекладів дав такі результати:

Англомовний: майже ніц не розумію . Мало того, що швидко розмовляють, так ще і мова густо пересипана малозрозумілими американськими жаргонізмами і лайкою.

Англомовний з субтитрами: мабуть найоптимальніший варіант, але автори субтитрів часто трохи підрізають текст і дещо спотворюють зміст

Український дубляж: більш-меньш адекватно підібрані голоси, переклад десь на "четвірку", бо інколи відрізняється від оригіналу, в більшості випадків вдало адаптований, але адаптація в деяких моментах погана - так, наприклад у серії про WoW зовсім недоречно переклали на літературну українську більшість геймерських термінів. Також часто акторам, що озвучували персонажів, бракує емоційності у фразах. Ще один мінус - сильно приглушені фонові ефекти (хоча може мені це здалося)

Російський дубляж: переклад в цілому нормальний, адаптація гірша за українську, але я б не сказав, що погано. Емоції НМСД у більшості випадків передають краще за українську озвучку, але... голоси такі жахливі і дебільні - зовсім не схожі на оригінальні, інколи тяжко розібрати що саме говорть персонаж (про Кенні я вже мовчу ) Саме цей фактор абсолютно губить в цілому непоганий дубляж.

Йооооппперний театр !!! Оце хмара йде ! Зараз, мабуть така буря налетить, що мало не буде

Стоїть жахлива спека, а у нас другий тиждень немає гарячої води. Щорічна профілактика, хай їм грець... Все одно, труби як рвало, так і буде рвати. Доводиться після транспортної "сауни" ставати під холодний душ - бррррр, терпіти його не можу ! Мені психологічно легше пірнути у холодну воду, ніж відчувати, як тебе колять крижані голки і по спині стікають холодні струмки .