Дивився пряму трансляцію з 223 округу - ні, це не "Санта-Барбара", це чистої води рязанівський "Гараж" ! Співпадінь купа - і псування паперів, і блокування дверей, і потасовки в стилі: "Я вас сейчас... тромбоном ударю !", і співи і ночівля на стільцях між коробок. Не здивуюсь, якщо хтось колись зніме кіно "Округ 223"

Марними були сподівання - вінт ремонту не підлягає, платі управління каюк. Відновлення інфи виллється мені майже в 150 євро %)

Перебирав фотки з Естонії, згадував що бачили... Хай естонцям зараз теж не мед, але... між нами просто прірва. Я навіть не уявляю, що має статись, щоб наші люди перестали хоча б смітити (смітити... СРАТИ !!!) де ходять, не кажучи вже по якийсь там патріотизм чи законослухняність. Бо після акуратної зеленої Естонії, де найбрудніші місця це зупиники (декілька недопалків чи пару обгорток, о жах !) споглядати наші загажені вулиці в перші дні було дуже тяжко. А так - чудова країна з красивими фортецями, в одній з яких навіть живе привид , країна зелених лук і чистих озер, навколо яких не дерибанять землю під котеджі, країна де чисті автобуси з кондиціонерами ходять навіть у найвіддаленіші хутори, країна, де шанують свою культурну і історичну спадщину. Найбільш запам'ятались метеоритне озеро в Каалі на острові Сааремаа і те, як ми в перший день проїхали 120 км на велосипедах, повернувшись вже поночі і не без пригод - на дорогу вискочив кабан %), ну звичайно, Старий Таллінн і супераутентичний ресторан під 15 ст. "Olde Hasa" - навіть виникла дурна ідея підірвати наших, щоб відзначити там день клубу

... А ще більше не розумію тих, кому довірили "гетьманство", але вони замість того, щоб в перших рядах підривати всіх на поїздку на важливий для нас захід, просто тупо з'їжджають, що "не поїду, бо грошей нема", а на наші пропозиції допомогти фінансово і віддати коли вийде, відповідають гордою мовчанкою. В результаті маємо велику проблему з ціною на проїзд через упертість однієї людини, яка сама не їде і не пускає іншу. А нам як раз двох людей для нормальної ціни і не вистачає...

Коротше, щоб довго не розписувати як ми там в походах ходили, краще зроблю копіпаст свого звіту з нашого клубного форуму "старыми словесами"

Сюжет:
В лѣто 6749 (1241) Ростіславъ Михайлович приде из земли угорской и сѣде в Чернигове на столє отца своего. И нача Ростіславъ обиды старые вспоминати, стал замышляти на Данила Романовича. Бе бо отъял Данило Романович Галич у Ольговичей. И прельстиша Ростіславъ кнѧзей болоховских и галичан малое число и нача собирати средь них воі на Данила.

Придоша гонцы от кнѧзей болоховских ко двору боярина Олега Вѣверича и веліша ісполчати людѣ на рать. И рекоша им Олег: "Не гоже обиды старые подымати, внѣгда безбожные татаре нами владѣютъ". И отойдоша гонцы ни с чем. Олег же отрока послаша с грамотой во Владимерь ко Даниле Романовичу: "Князи болоховские рать собираютъ на земли твои. А яко же ты сядеш на коня и придешь в землю Болоховскую, то как и прѣжде служити тебе буду". И доведались про то милостники боярские, и явились к кнѧзю болоховскому: "Боярінъ Олег Вѣверич наш крамолу учиняше, к Даниле грамоты шлёт, а не хотим мы Данила, а хотим жити по нашему закону и покону. А отдай нам вотчину безбожного боярина нашего !" И молве им князь болоховский: "Быть по сему, яко приведёте мне Вѣверича в желѣзах, а мнѣ ныне недосуг - Ростіславъ зовёт на Бакоту".

И исполчиша милостники людѣ свои и иных охочіхъ, и поидоша на господина своего. В тот же дєнь некто о сѣм Олега известиша: "Идут милостники твои тебя и жену твою, и родичей твоих взять, а вотчину и имущество твои межи собою поделить". Родичи же рекоша Олегу: "Двор наш крепок, запрёмся же и не возьмут нас", но отвечал Олег: "Гати бобровые так же крепки, а добывают охотники бобра". И собрав людѣ свои, єсі замыслил идти в Сухой Лѣсъ дабы стан там поставити и укрепите его, и от места сего посылати воев в засады на нѣ други своя"

І сам похід (точніше наше дорожні пригоди і сидіння в таборі ):

Но діаволъ, сей окаянный губитель рода человековъ, введоша во іскуішение Свєтозара, дружинніка Олєгова. Сей же рекоша Олегоу: "А поиди чрез лѣсъ как я скажу, знаю мѣсъто сокрытое - не найдут нас. А я ещё людии свои поищу". И указаша возніце путь крівый, и лѣшіхъ волхованієм призваша, дабы колом воділі - и посѣму Олєг с людьми в лѣсѣ дѣнь бѣз проку ісходіша і под палящімъ солнцом людьми ізнємог. Но єсі прізрѣл Бог Всѣмілостівый на страданія і послал ему старца в лѣсѣ обрѣтавшего. И изведоша он Олєга с людьми к рѫцѣ в мѣсто іное. Ту єси поставиша они шатры и отдохнули отерши пот с чела своего.

І рѣкоша Олег: "Нєгоже нам в шатрах сидети, а поидем же, братие, поищемъ ворога". И поведоша их чрезъ лес і выиде к старому городіщоу і нікого нѣ нашедъ воротиша ся ко станоу, повѣліша дозорамі ко городіщу ходити. І поидоша в полунощь ко городіщу боярінь Филипп со дружиннікомъ Юріемъ, а оттоль к лѣсоу поидоша, и тако же не нашедъ ні души, воротіліся ко станоу. І возроптали иныи людии: "Олѣже ! Изнѣмогша єси мы за дѣнь ! Нѣтъ нужды дозорами чрезъ лѣсною тьму кромѣшну ходити - яко же нѣтъ их на городище, стало быти далѣ они и не будут искати нас в нощи !" Тако діаволъ всѣпаагубный вложиша им слова сии в уста и совратиша они Олега, і воссѣдѣ он у огни с людии своя і бѣcѣдова с ними, і пѣснямъ сладкозвучнымъ жоны своей внима, яства єсі вкуша, хмель-пиво да вина заморские єси испиваху. І ко утру уснуша людии его сном бѣcпробуднымъ.

А милостниці же безбожныи, тем временем чрез села шедши, людии тамошних исстрашаху да обдираша их до вішенкі послѣднѣй, а с рассвѣтъм стана Олегова обыскашася и не могша найти, и в злобѣ прѣвѣликой от сѣго прѣбываху. Но за грѣхи наши тако сотвори Господь и наидоша тати срѣбролюбивыи стан Олєгов мєж утреней і обедней. И не успеша исполчити Олег людии свои бе бо дозоры только отослаша и в раздумии прѣбіваху. И придоша ворози в силѣ тяжцей и коротка бысть брань - людии Олеговы кто язвлен бысть, а кто в полонъ бысть имаху. Олег же язвлен мечъом в ногу и тако же милостникы бысть ятша. Сие, братие, да будѣтъ научѣниемъ всимъ яко грѣхъ чрѣвоугодный да лень до погібѣли вѣдоша. Амінь.

Воно, звичайно, негоже зловтішатися, але вчора греки створили чудо і відправили "бєзусловних фавАрітАв" додому ! Збірна, звичайно, не винна - у росіян в принципі гарна технічна команда, якій десь не вистачає фізухи, десь фарту, але найголовніше що їй не вситачає є наслідком отої чисто російської риси - пихи, зазнайства, а отже, і недооцінки супепрника. Те, що так багато людей у нас раділи прольоту росіян це також прямий наслідок поведінки російських фанів та ЗМІ - отого їх шапкозакидацтва, агресивного "пАкажем етАй Європє кузькіну мать !", наклейок "хозяєва вєрнулісь" по польських містахї і якоїсь збоченої тяги до комуняцької символіки, забороненої в цивілізованому світі. Чому у нас у фан-зонах вболівальники ледь не братаються, голандці он взагалі коли маршували співали "ще не верли України ні слава ні воля" і лише там де з'являються росіяни - там бійки і ненависть ? То може не варто росіянам у коментах скипати ненавистю, що їх не люблять і всі "зраджують" - може варто в дзеркало подивитись ?

А шведи справляють найгарніше враження - сьогодні якраз були на конях на Трухановому, таке відчуття, що ми не в Києві були, а в Стокгольмі - навколи лунає в основному шведьска мова . Вони розстелили на увесь пляж величезний шведський прапор і засмагали на ньому . Якась дівчина-шведка навіть поїздида з нами, їй Саргона дали. Цікаво було спостерігати, як наш тренер спілкувався зі шведами знаючи англійською лише слова "окей" та "твенті ойро" І вже вкотре, блін, помічаю за собою повний мовний ступор при спілкуванні з іноземцями - всі слова геть вилітають з голови, лишень в кінці якось вичавив з себе "pass forward", коли треба було її пропустити вперед, бо Венера гальмувала.

Ну і не можу знову не пройтись, по "ДаУнбас-арені". Таке "вболівання" це просто ганьба. У матчах з такими суперниками, як Франція і Англія конче потрібен "дванадцятий гравець". А яка там підтримка була красновмовно продемонстрував останній кадр, коли якесь тіло в тельняшці з російським триколором на щоці щосили намагалося розтормошити свого друга в перуці з українських кольорів, який просто тупо спав. На стадіоні ! Я в шоці... Чому нашій збірній поставили два матчі з гранедами європейського футболу в нещасливому Донецьку, а не у Львові, де підтримка була б шалена ? Бабло як завжди перемагає...

Через якийсь пакет з-під соку з примотаним мобільником, який в урні біля метро знайшов прибиральник, з центру міста і його прилеглих районів прибрали ВСІ урни. Тепер, напередодні ЄВРО центр міста, особливо зупинки просто завалені сміттям. Між іншим, пакет розстріляли сапери з водяної гармати, але що було в пакеті так ніхто і не сказав, просто повідомили, що "вибуховий пристрій"... А влада поки проводить тендер на "вибухобезпечні" контейнери. От придурки ! Якщо хтось захоче підірвати бомбу, він її підірве в урні чи в іншому місці ! А от хтось на цих нових урнах гарно попиляє гроші.

Нарешті я оклигав пілся надто активних вихідних - ноги після повного кола без стремен на Самсоні у суботу і 10 км маршу Пирогово-мототрек-Пирогово у неділю начебто відійшли. А ще я вперше спробував віскі (по наївності думав, що то вино), постріляв із СВТ-40, ТТ, а Каті навіть три патрони на чергу з ППШ залишилось, подивився масштабну реконструкцію по WWII і остаточно вирішив, що займатися Другою світовою навряд чи буду. У всякому разі в РККА точно не піду. Може в УПА. Років через N

Ну от, ми вже і повернулися. Подорож вийшла не без екстріму, як вже згадувалося нижче, ну і через це в очікуванні "Легенди" нам довелося до ночі сидіти в майстерні або ж збивати ноги, виконуючи на їх прохання квест "знайти "Київський торт" від Рошен" о 23-й годині %).

Виїхали тільки о третій ночі, але дісталися Черська без жодних проблем. Наш водій, Руслан, виявився просто віртуозом у питаннях проходження кордонів, за що йому безліч "ку", бо росіянам не довелося скніти над заповненням реєстраційних карток, нам всім - не поясніювати нашим митникам, що у нас за залізо, бо достмотру фактично не було - хіба що польський прикордонник приміряв на себе самарський ламеляр, а мені особисто не довелося платити 1700 гривень штрафу за те, що на зворотньому шляху в нашій групі була відсутня Катя (і це в кращому випадку, бо наші хапуги могли і не впустити). Коротше, якщо кудись будемо їхати - тільки з ним

Фестиваль запам'ятався перш за все відкритими і доброзичливими організаторами, які намагалися вирішити всі наші питання, ну і крім того, надали нам стільки харчів для готовки їжі, що добру частину з них мені довелося забрати з собою, бо не поїли, в основному через сильну спеку. Не дивлячись на те, що заходи нічим особливо не відрізнялись від наших, окрім хіба що показових виступів лицарів верхи і сокольничих, організатори супроводжували їх настільки жвавими і смішними коментарями, що майже все було цікаво дивитися. Взагалі, не дивялчись на спеку, все проходило дуже жваво і невимушено. Щодо рівня фесту - захід розрахований на розвагу туристів, тому осбливо жорстких допусків там не було. Цивільні костюми були на нормальному рівні майже у всіх, але от у бойовій частині вилазив бугуртооптимал - більшість поляків, навіть на хітову війну запаковувалися у товсті набивняки, одягали стьоганий захист ніг, маскуючи його довгополим одягом, чимало бійців не гребували навіть захистом кисті типу "коробочка". Коротше, це чи не єдиний жирний мінус фестивалю.

Ми виступили у номінаціях "стрілецький турнір", "маневри" і "масова битва". Зі стрільбою в мене якось не склалося - я ще жодного разу не стріляв з мого лука новими турнірними стрілами, а конкурс був обмежений всього чотирма пострілами - по одному з різних положень, тому без пристрілки результат вийшов дуже посередній і я не потрапив у десятку фіналістів . "Маневри" фактично зхрестили з хітовими боями 5-на-5 - просто формували команди з різної кількості бійців і по-різному озброєних. Сергій, Юра і Свєтозар склали команду разом з нашими сусідами по табору - "дикими литовцями". Особливих лаврів ми там теж не здорбули, проте декілька боїв виграли, могли виграти і більше аби Юра не дуплив зі списом, поки інші б'ються. Ну і масова битва - тут окрема подяка Сергію за самовіддачу і непоступливість супротивнику, зважаючи на ушкодження ноги за день до виїзду. Свєтозар і Юра стали жертвами дурних чуток, що масова битва буде тільки у фул-консткт і не пішли на неї, але пан Дуплеслав, начепивши на себе всю скритку і забронювавшись як "Тигр" сміливо вступив у бій на "тяжкозбройному" фланзі, що бився на повну. Він один тривалий час героїчно стримував натиск аж п'ятьох "відроїдів" !

Взагалі, масова битва була зроблена на голову вище ніж на ПКР - ніякого "дві хивлини махачу - десять хвилин підготовки до нової сходки". На полі боя зробили імітацію табору сил, які за сценарієм облягали Черськ - шатри, копиці соломи. Перед початком бою їх підпалили стрільці і щільні ряди піхоти у сутінках при світлі пожеж рушили назустріч одні одним, на фоні пафосної музики і жвавих коментів ведучого це виглядало захоплююче. Спочатку в бій вступала легка піхота, потім за командою вона відходила і її змінювала тяжка, яка окремими загонами маневрувала по полю битви. Таким чином бійцям давали можливість перепочити, змінюючи один одного, а глядачам - не нудьгувати в очікуванні нової сходки. Так повторювали декілька разів, аж поки на прикінці не прозвучала команда до загальної атаки і обидва фланги протибочих сторін зійшлися у вирішальному бою. Масові битви в ПКР не стоять і близько. Ще дуже сподобалися виступи кіннотників, в яких в перший день не було рівних Максиму Соколову з "Легенди". Нажаль, не було герців на списах, як в минулому році.

Сподіваюсь, рівень поляків трохи виросте, бо ми з росіянами за "лазурністю", особливо у бойовій частині, були вище їх на голову. Але вцілому класно провели час, здружилися з самарцями, по приїзді в Київ галопом оргнізували їм екскурсію, яку до кінця пройшли лише найвитриваліші . Мабуть поїдемо в Черськ ще раз

Дупло знову підтвердив репутацію "людини-катастрофи" - за день до виїзду вивихнути ногу, як то кажуть, на рівному місці - це може тільки він !