О, так ! Мене кінець-кінцем почали вчити їздити галопом. Точніше... ееее... спробували, що з того вийде. Вийшло препогано . Славік, подумавши трохи, сказав, щоб я спробував промчати, стоячи в стременах, а не сидячи, бо так "легше навчитися". "Займи положення, повід тримай коротко, тримайся колінами, я чмокну і вона піде галопом". Не встиг я зайняти правильне положення і проконтролювати чи все нормально, як раптово пролунав той "чмок". Волга як ужалена з місця підірвалася у галоп - мабуть я таки погано тримався стегнами, бо моя права ступня раптом підскочила у стремені і увійшла в нього аж по гомілку, я тут же втратив рівновагу, мене почало трясти і я завалився вправо. Волга повернула і пішла риссю - як я не намагався її зупинити, але нічого не виходило, бо повід вільно теліпався, а мої руки були в цей зайняті судомним охопленням Волжиної шиї. Славік, Катя та ще якась дівчинка витріщивши очі дивилися цей безкоштовний еквілібристичний номер . Я вже подумував розчепити руки і, наскільки це вийде, м'яко впасти на землю, але побачивши, що падати доведеться в кізяки, вирішив боротися до кінця . Ривком я таки перевів Волгу на крок і вмостився у сідлі, але при цьому якось примудрився відірвати праве путлище зі стременем і сильно ледь не до судоми потягнув м'язи лівої ноги та руки. Адреналіну виявилося вдосталь, але Славік невблаганно відправив мене на другу спробу. Першу частину я проїхав білш-меньш, але Волга після першої спроби, мабуть, почала нервувати, тому що йшла якимось незрозумілим аллюром - декілька кроків галопом, декілька риссю, призвичаїтися до такого я не зміг і після повороту знову не втримався. Але від падіння мене врятувало те, що Волга перейшла на крок. Побачивши, що сьогодні діла не буде, та й час вже виходив, Славік припинив тортури і відправив мене на стайню. Правду все ж таки кажуть, що перший млинець гливкий