Настрій препоганий. Їдемо лазити по Карпатах... Нє, я люблю Карпати, але не дожену в чому кайф пертися пішки по горах з нелегкими рюкзаками, потіти на сонці, мокнути під дощами, вночі мерзнути в наметі, три дні жерти липке вермішло і огидну мені гречку! А ще як назло при переході на новий пакет щось злетіло у роутері і тепер wi-fi підключається, але "без підключення до інтернету". Коротше, первірити новий планшет з GPS "в польових умовах", мабуть, не вийде . Ну, і мама, як завжди, бігає наносячи купу жратви, сиплячи тисячами порад і засторог, що теж настрою не додає. Блін, відчуваю, що після такого "відпочинку" ще довго доведеться відпочивати. І не поїхати не можна, бо тоді з одного боку буде кисле обличча, а з іншого прогризання мозку на тему "як це так, що ви відпочиваєте нарізно"