Повернувся... Пам'ятаю у дитинстві, та навіть і в студентські роки я чекав цих свят, цих канікул. Було відчуття чогось незвичайного, радісного, чарівного... Куди все поділось ? Це була мабуть найнудніша зустріч нового року. Не хотілося абсолютно нічого. В очі хоч сірники вставляй, рот роздирався від безперевного позіхання... Ледь дочекалися того символічного мементу "між сьогодні і завтра". Так же символічно-механічно випили-закусили і розбрелися по своїх спальнях. Але заснути ніхто не дав. Жлоби+караоке це страшна річ. До п'ятої ранку сусіди з низу влаштували дикий концерт, волаючи фальшивими голосами пісні від "Гардемаринів" (я так, чого доброго, зненавиджу цей фільм !) до "Владімірскій централ - вєтєр сєвєрний". Нарешті тиша. Дві години забуття і... знову знизу гримить музика. Вони майже не замовкали аж до сутінків. Паскуди... Весь перший день нового року ми лазили по дому як примари з невиспаними очами... Навіть прогулянка на озеро не дуже допомогла. З яким полегшенням я поїхав з Катею у Смілу до її батьків !
Два дні каталися на лижах по лісу та по навколишнім байракам. Скільки я вже не ставав на лижі ?.. Років 20...
Навколо тиша - аж у вухах дзвенить, тільки шелест лиж по снігу... Соснові лапи, вкриті сніговими шапками... На снігу - сліди різноманитної звіроти, хоч у мисливця-слідопита грай. Тут он лисиця пробігала - сліди в одну лінію, а он тут заєць від мисливця тікав - заплутані сліди зигзагом, що межуються з відбитками чобіт... Повітря - чистісіньке і холодне, в мене, жителя столиці мимовлі йде обертом голова... І поганий настрій зняло як рукою. Буду намагатись новий, 2010 рік зустрічати будь де - хоч з кимось у компанії, а хоч би й у Карпатах, АБИ НЕ ВДОМА !
PS: перед поїздкою друг по інституту запрошував у Протасів Яр на гірські лижі, але мабуть я поки що утримаюсь. Як бігати на лижах, я якось та згадав, а от літати з гірок я ще не готовий. З пологих ще нормально з'їжджав, а от з більш крутих тільки на п'ятій точці