Ох, і добряче ми відпочили на фесті в Тустані ! Так добряче, що після такого відпочинку я ще тиждень буду оклигувати ! Спека за +30, абсолютно нетипова о цій порі в Карпатах - це зовсім не те, що на "югах". Немає а ні моря, а ні елементарного душу. Невеличка річечка з крижаною водою - от весь порятунок. Як учасники билися в обладунках - не уявляю.
На відміну від минулого фесту цей пройшов все-таки на більш високому рівні - запам'ятався похід-засідка на "обоз". І нехай я був "озброєний " лише відеокамерою, але відчуття нерву і азарт були такимиж як у хлопців у залізі, що ховалися у кущах. Завдяки засадному загону з "Росичів" нашому війську вдалося розбити сильний загін з харків'ян - поки ті всю увагу приділили нашому спільному з ЧГ загону, "Росичі" рапотово атакували "обоз" з тилу, вискочивши з лісу і перемога була за нами. Проте харків'яни взяли реванш в бугуртах - все ж між реконструктором і представником істфеху в майже реконструкторському обладунку є відчутна різниця - тамошні бійці неодноразові переможці міжнародних турнірів, та і харківський стиль бою досить жорсткий - наш Вольдемар відчув це на своїй шкірі, точніше обличчі. Коли він вже падав отримав удар шаблею, який прийшовся в обличчя. Той, хто бив, потім виправдовувався: "Ну, я ж думав там у тебе скритий захист..." А навіщо взагалі бити, ба, навіть добивати у обличчя ?!

А ще була пригода з Шахтарем - на забаганку телевізійників він сів на коня (планували зняти якусь сценку). Але Шахтар ніколи не їздив верхи і колись навіть казав, що побоюється коней. Очевидно норовливий кінь відчув невпевнену руку, а може злякався шолому і... поніс, збивши при цьому жінку і роздробивши копитом ногу ще якомусь туристу. Шахтар відбувся переляком - сідло з'їхало на бік і він, проїхавши як справжній джигіт під рев і оплески глядачів впав під ноги коняці, який протяг його ще метрів 30 по камінню, та ще й наступив копитом. Сорочка і штані Шахтаря ззаду перетворилися на лахміття, а стегно і бік були геть подрані.

Але найскладнішим було вибратися з Тустані. Автобуси від організаторів поїхали геть, набравши окрім одеситів та харків'ян ще купу лівого народу. Як не волав Ярко у мобілу, як не матюкався на водія, але той не повернувся. Довелося нам їхати до Львова двома партіями двома забитими вщент бусиками по страшній спеці та ще й з пересадками. Натягалися ми своїх наплечників і речей так, що досі руки-ноги ломлять.

Ввечері, перекусивши у ресторанчику, пішли гуляти центром Львова. Чарівне місто... Таке відчуття було, що я не в Україні, а в Європі - десь у Польщі чи Чехії. Красиві старовинні будинки і храми, якась особлива і неповторна львівська атмосфера, неповторна галицька вимова навколо - це неймовірно захоплювало. Обов'язково поїдемо у Львів гуляти - бо скільки вже був проїздом, а міста фактично не бачив.

...На вокзалі знову тягали свою безліч речей у потяг - зморилися так, що попадали спати тільки но розтикали свою поклажу. Я зазвичай в поїзді сплю погано, але тут відрубався одразу і прокинуввся вже коли під'їжджали до Фастова. Київ зустрів нас неймовірною спекою і задухою. Знову тягали речі з потяга на привокзальну площу, потім у бусик, а потім з нього у майстерню. Додому вже дістався на "автопілоті", а потім так-сяк відмившись почвалав на роботу.

Тож ну його нафіг їздити з такою купою речей потягом, та ще й половиною клубу. Нахай автобус дорожчий, але після нього не требеа буде відпочивати від відпочинку...

Повернувся з Меджибожу. З прикрістю можу констатувати - ще один захід, що міг потенційно стати новим історичним фестивалем, остаточно помер. А таке чудове місце, такий чудовий замок ! Нажаль, рівень "історичної" частини виявився таким же, яким він був на першому Меджибожі в 2003 році в період утвердження ідей "бугуртооптимальності". А як орги перед фестом розливалися соловейками ! Як розказували, що фест з цього разу стане виключно історичним, які правильні допуски були вивішено ! І що отримали ? На бурчання деяких учасників, що заявилися, допуски спочатку стали значно лояльнішими, а на сам фест зрештою допустили всіх. Я давно вже не бачив стільки говнозаліза - від заброньованої невідомо у що марсопіхоти, до "говнолицарів" у іржавих шоломах і обладунках (!!!). Для третини "лицарів" одягти залізо на джинси чи камуфляж і взути берці виявилося звичайною справою. Ніколи ще на Меджибожі не було таких жорстких боїв - тільки за одну суботу швидка забрала двох, а за неділю було травмовано ще більше десятка людей...
Я дививсь на все це і думав - ЩО Я ТУТ РОБЛЮ ?!
Що ж, втішався тим, що я приїхав в Меджибіж заради того, щоб побачитись з хмельничанами з "Лоріену", та взяти участь у стрілецькому турнірі, що вони організовували. Все ж таки, які вони чудові люди ! Щойно побачили мене, запросили ставати з ними, а коли дізналися, що я без намету, то радо виділили місце в одному зі своїх. Я взагалі-то повівся на те, що намет візьме Свєтка-Половець і я підселюся до неї, але компанія зі "Слов'янського союзу" на чолі з Алярмою, з якими вона приїхала на фест, м'яко кажучи, напружувала і я без вагань пішов жити до "Лоріену".
Турнір же сам пройшов досить цікаво і досить вдало для мене. В основному турнірі я зайняв третє місце, поступившись лише лоріенцям Келеборну і Сегаласу. В "екзотиці" ж, яку я не дуже полюбляю, я розділив 4-6 місце з трьома учасниками. Зважаючи на те, що я вже півтора року не стріляв, то результат досить несподіваний.
А от що порадувало на фесті, так це культурна програма - зі сцени грали фолк-гурти "Рун" та "Spiritual Season", причому остання просто порвала глядачів - їх чотири рази змушували грати на біс ! Гості з Пітеру показали чудову музично-танцювальну виставу в стилі "Lord of the Dance" - взагалі кельтський фолк в музичній частині панував . Танці 16 століття демонстрував "Джойсанс", в складі яких був і наш Рома. А от російський гурт "Сварга" що грав у стилі "паганік метал" виявся якось не в тему. Тупе ревіння і пекельні баси різали вуха, хоч ми сиділи за тиста метрів у таборі.
Рома у неділю видав дуже красиве файр-шоу - я був дуже вражений його пластичними рухами і артистизмом - приємно, що в нашому клубі тепер два аси-фаєрщики ! А заключним акордом був феєрверк - якого Меджибіж мабуть не бачив від часу свого існування - навіть у Києві цей рік на День Міста салют був гіршим !
Після фесту, коли ми вже поверталися в Хмельницький, Келеборн люб'язно запросив мене в гості - ніяковіючи, я змушений був прийняти пропозицію - інакше сидів би на вокзалі п'ять годин, очікуючи на свою електричку. У нього вдома я прийняв повноцінний душ, а його дружина, що повернулася з феста днем раніше, приготувала нам смачний обід (треба буде якось їй віддячити - бо і пластирем мене забезпечувала, коли я стрілами порізав шкіру на долоні, і нагодувала...) - тож в дорогу додому я вирушив як біла людина - відносно чистий і ситий. Поговорили про наші клуби, продивилися фотки, я показав їм відео, як ми розгромили "тупих файтерів" у боях навесні та під час Дня Києва...

Отож, в Меджибіж я тепер поїду лише за умови, що там турнір буде влаштовувати "Лоріен", або якщо там буде дійсно ІСТОРИЧНИЙ фест, а не галактичні війни. По-інакшому мене туди ніхто і калачем не заманить.

Пам'ятається, на весні, міркуючи куди б можна було поїхати у відпустку, я розглядав можливість поїхати в Грузію. Аж занадто хвалили люди, що там побували, тамошній відпочинок і ставлення до нас грузинів. Добре, що грошей забракло... А то відпочивали б під бомбами...

В світі таки щось негаразд. Сила права підмінюється на право сили. Читаючи на російських форумах і в їх ЗМІ бравурні репортажі і слухаючи, що несуть їхні політологи розумієш, що війна все ближче підбирається до нас. Єдине в чому я не одобрюю грузинів - в тому, що їх запальний лідер піддався на провокацію і накоїв лиха своїй країні.
Тяжко розібратися в тому хто стоїть за цією війною. Але вочевидь Росії війна була більш вигідною - спровокувати конфлікт і нанести грузинам тяжких руйнацій інфраструктури, знищити військовий потенціал, зробити інвестиційно непривабливими через нествбільну обстановку альтернативні шляхи транзиту енергоносіїв, зрештою зірвати отримання Грузією ПДЧ і закріпити свої позиції на Кавказі.

Коли з російських екранів віщують, нібито Грузія за вказівкою з Вашінгтона намагалася зіштовхнути лобами Росію і НАТО то є смішно. Грузія не отримала ПДЧ, тож НАТО нічим їй не зобов'язане. Та й США не давали Грузії письмово закріплених гарантій безпеки. Але й америкоси здорово підставили своїх союзників. Не вірю, щоб американська розвідка не знала про те, що Росія втрутиться у конфлікт регулярною армією, а не козачками-добровольцями, як це було на початку 90-х. Навряд чи Саакакшвілі віддав наказ на масштабну операцію, якби знав, як відреагує Росія.

Росія звинувачує США, але діє ще більш підступними і цинічними методами, створюючи "п'яті колонни" із "сААтєчєствєннікАв". Слава Богу у нас не передбачене (але і формально не заборонене) подвійне громадянство, бо мали б перспективу південноосетинського сценарію - коли як чортик з табакерки з'являються десятки тисяч людей з російськими паспортами - не просто "русскоязичноє насєлєніє", яке "невимовно страждає" від перегляду фільмів в українському дубляжі, а повноцінні громадяни РФ, яких згідно з доктриною необхідно захищати "в любой точкє міра".

США створили зовсім непотрібний прецедент у Косово і це лише зіграло на руку ФСБшній кремлівській братії, щоб почати "собіраніє зємєль". "А чєм Южная Осетія хуже Косово ?" гнівно питають у Москві. Нічим не гірша. Але якщо Південній Осетії таки дадуть незалежність - чи буде Росія послідовною, чи готове буде дати незалежність Північній Осетії, щоб осетини мали свою ЄДИНУ національну державу, а тоді вже хай самі вирішують, як ім краще - з Росією, чи без неї. Але щось мені здається, якби у Владикавказі задумали щось подібне, Медвед-Пу, не здригнувши оком, віддав би наказ навести "кАнстітуціонний пАрядок", як це було зроблено у Чечні. Доречі, цікаво, а чим Чечня гірша за Косово ? То виходить Росії у Чечні можна наводити лад військовою силою, а грузинам на своїй території - зась ? Росії можна волати про "разрушенний до основанія Цхінвалі", хоч на фото ясно видно, що місто переважно ціле - лише в багатьох будинках вікна повибивано, але мовчати в ганчірку про зруйновані вщент чеченські міста і села ? Можна волати про "геноцид" і 2000 загиблих (а скільки ж тоді поранених за статистикою повинно буди - тисяч 6-8, - де вони ?). Можна і про це волати, але мовчати в ганчірку про те, скільки десятків тисяч мирних чеченців біло знищено під час двох чеченських воєн.

Якби то не було, але тепер в нас немає вибору. Тільки НАТО. Бо вже очманілі від бліцкригу москалі вихваляються, як заберуть у нас Крим і Схід. Своє військо розбудовувати вже немає ні часу, ні коштів, ні бахання у нинішнього міністра оборони, який займається лише розпродажем військового майна і землі. Якщо не візьмуть у НАТО, треба терміново створювати військовий союз з Польщею і Балтією (і можливо з країнами Східної Європи). А також не забувати, що гарантом нашої безпеки є США і, як не дивно Росія. Але ще Бісмарк казав, що договори з Росією не варті навіть того паперу, на якому вони написані.

Зи: Може в старйкбол податися - раптом знадобиться ?

От і відпочили в Судаку. Сонце-море-гори-екскурсії-вино. Чомусь я так і не засмаг, хоч і згорів у Новому Світі до стану вареного рака. Вже дістали всі цим: "Щось не помітно, що ти на морі був !" Ну не засмагаю я ! Відчепіться ! .

Ходили катером біля Карадагу. Лазили по горах, дивувалися на витвір природи і рук людських - печерну фортецю Ескі-Кермен, мандрували Великим Каньоном і купалися в крижаній воді гірської ріки і Ванни Молодості. Крим - наше велике диво і ніякі закордонні дива не переплюнуть краси кримської природи та її потужної енергетики, що заряджає тебе на весь рік. От якби ще й не було цієї обдиралівки на кожному кроці, цього "ненав'язливого" сервісу, що зберігся з радянських часів, якби відпочивальники не лишали по собі куп сміття, Крим міг би стати перлиною туризму. На жаль, на жаль, на жаль... Поки що для нас Крим це більш меньш дешевий спосіб гарно відпочити на морі, коли на цивілізований закордон накшалт Болгарії/Турції не вистачає коштів...

Єдине, що трохи зіпсувало настрій - поведінка Тані. Всі вже звикли до того, що вони з Олегом постійно сваряться, немовби навмисне шукають будь-яку зачіпку, щоб полаятися... Але той скандал що вона утнула в першу ж ніч по приїзді, мабуть запам'ятали всі постояльці нашого будинку і всіх будинків на нашій вуличці. Та ще й з хазяйкою люто посварилася - та ледь не викинула їх з Олегом на вулицю. Було соромно і неприємно за них. Минулого разу ми справили на господарів помешкання гарне враження, а тут таке сталося... На щастя більше таких ексцесів не було (дрібні сварки не в рахунок), хазяйка навіть пригостила нас всіх власними пиріжками і здавалося забула про ту сварку, але коли Олег і Таня поїхали, то вона сказала нам, що більше їх тут не хоче бачити. Ех, і як вони живуть разом, та ще й дитину виховують ? Що їх тримає разом вже сім років, коли вони навіть на своєму весіллі додумались посваритися ? Кохання ? Тоді зле воно якесь і егоїстичнне... Зрештою, це їх справа, але в мене теж більше не виникне бажання кудись з ними їхати відпочивати "по цивілці".

Ну, що ж це за погодні знущання ! Весь тиждень - неймовірна спека, а на вихідні штормове попередження і дощі . А ми командну гулянку в лісі запланували... Бу...

Нарешті відкрив купальний сезон - не пройшло і пів літа

Я вже і забув, як свистить звичайнісінький діал-ап модем. Довелося підключити і згадати. З вечора четверга мені вимкнули інет, а в п'ятницю зранку я витяг з поштової скриньки платіжку... От дебіли ! А навпаки не можна було ?! Але заплатити не вийшло - два дні без нету просидів... Ну, і нічого страшного... Все одно майже всю суботу знову тягали меблі в новий офіс. Втомився, як собака. Роботи теж валом, а напарника звільнили...
І щось зі мною не те... Щось шкребе на душі... А інколи лізуть дурні спогади... Чому це раптом ? Через те, що Каті вже тиждень немає поруч чи просто втома, що накопичилась за ці два тижні ?
А ще чомусь дуже захотілось з нашими на виїзд... Ні, не обов'язково на фест. Але щоб всі разом, щоб весело ставити шатро і блукати по лісу у пошуках дров, щоб у голові макітрилося від ароматів лісу і диму від вогнища, щоб навколо був веселий гамір і дуркування Білок, щоб пісні до ночі навколо багаття і тяжкий провал у сон, коли вже починає світати...
Вчора з Вовою на диво легко взяли квитки до Сімферополя. Відпочинемо у Судаку. Жаль з наших більш ніхто не їде - тільки ми троє... Скоріше б відпустка... А якщо її не буде ? Мені ж тепер немає підміни, а хто ж за мене буде переробляти всю ту купу роботи ? Як то воно буде ?... Ще три тижні...

Оце я тут сиджу, а наші десь вже по Білорусі їдуть... На Карелу... Ех !...

Дивився футбол і душа раділа, як іспанці попускали росіян . Ні, проти футбольного боку справи я нічого проти збірної Росії не маю - навпаки, вони демонстрували якісний і цікавий футбол - на голову вищий за гру збірної України на минулому чемпіонаті світу. А Хідінку однозначно респект - він за короткий термін зробив дійсно класну команду. Але той агресивний, нахабний, хизувальний і шапкозакидацький тон в стилі "ПАрвём Европу !" - у россійських ЗМІ - себто все те, що описується ємним терміном - "москальство", викликав страшенну відразу і роздратування. Ну, що поробиш - спорт, а в особливості футбол, нажаль, вже давно став політичним знаряддям - і нинішня агресивно-експансивна політика Кремля проявилася і в навколофутбольних справах.

Мабуть багато хто у сусідів забув старий радянський мультик про те, як дерев'яні футболісти "Перший сорт" грали з м'якими іграшками - там в кінці була гарна сентенція, сказана плюшевим ведмедиком - "кто слишком задирает нос, тот с носом и останется". Що й відбулося.

А я думав, що Катіни вірші видадуть окремою збіркою... Натомість їй презентували лише комплект з чотирьох кижечок, в яких надруковано лише вибрані редакцією твори лауреатів конкурсу "Гранослов" - в тому числі і з десяток її віршів. З півсотні поданих на конкурс. Ну, все одно я дуже радий за неї !
Сама церемонія вручення пройшла досить скомкано - за словами Каті, було відчутно, що посадовцям від Спілки письменників це абсолютно не цікаво і вони хочуть поскоріше "відбути номер" і піти у своїх справах. Тож, отримавши з рук міністра у справах сім'ї і молоді трійко благеньких рожевих гвоздик, настільний годинник made in China у вигляді скрипки, комплект книжечок і поцілунок на додачу, Катя пішла показувати місто одній дівчині, теж лауреату конкурса, з якою вона познайомилася на церемонії оголошення переможців. Ось так у нас цінують молоді таланти...