Вперше їздив на Сірому ! Після того, що він вчинив місяці два тому, коли на нього намагалися посадити Катю, я починав знайомство з ним з деяким острахом. Це мабуть поки що найскладніший у керуванні кінь, на якому мені доводилося їздити ! Він відчуває найлегший порух руки чи навіть пальців, а шенкель сприймає ледь помітним дотиком п'ят. Якщо його лупити ногами, як декого, то таке може і не пробачити. Зате яка в ньому потужність і швидкість ! "Ніжно тримай повід і розслабся" - так мені радила інструктор, але розслабитися не вийшло. Сірий навіть кроком не дуже відставав від Саргона та Волги, а коли я пускав його в рись, то з легкістю обганяв цих далеко не повільних коней ! А ще кругом була вода, під якою лежав слизький сніг, коли Сірий рисив по калюжах, піднімаючи снопи бризк - весь час здавалося - от-от він на швидкості послизнеться і я гепнуся у калюжу. На щастя кінь, хоч пару разів і забуксував на слизоті, але я досить легко втримався. Ну, а у фіналі тренування весь клуб знову грав у веселу гру "піймай Волгу". Дівчинка, яка на ній їхала, чи то впала, чи то злізла з неї, щоб підібрати хлист і відпустила повід - цього було достатньо, щоб ця не дуже врівноважена кобила почала галопом намотувати кола по лісу навколо стайні. Як наші тренери не намагалися її спіймати, вона від них весь час тікала . Кінця атракціону ми вже не побачили, бо пішли додому, але взагалі, дивуюся нащо її тримають в проакаті таку шугану. А зараз ще весна прийде, в неї взагалі рватиме дах